Попередня версія:

Республіканська Християнська партія відповідає на питання:

Інша тематика

Хто такий є міський голова?
Він є слугою жителів міста. І за своїми правами та функціями він стоїть четвертому місці в ієрархії міської влади. А хто ж – на вищих місцях?



На першому це – жителі міста, його господарі.

На другому місці – депутати міської ради, яким жителі (під час виборів) передають (делегують) частку своєї влади, для того щоб ті управляли містом. З обраних депутатів таким чином формується міська рада – місцевий орган влади.

Третє місце – виконавчий комітет міської ради. Це – інструмент виконання рішень ради, який відповідає, у тому числі, за формування і роботу підприємств комунальної сфери та всієї інфраструктури міста. Виконавчий комітет є фактично малою радою міста. Він затверджує програми, рішення у сфері поточної та стратегічної господарської діяльності у місті. Проекти рішень та програм подають на затвердження міськвиконкому  начальники його управлінь, заступники голови. Тому у складі міськвиконкому не повинно бути цих самих начальників та всіх заступників голови, які затверджують чи скасовують свої ж рішення, як це відбувається зараз. Що відбувається зараз, по-іншому як цинізм і впевненість у безкарності не назвеш. Ось чому у складі міськвиконкому – малій раді міста – переважно мають бути представники громадськості: громадських організацій, партій, громадських експертних груп.

Четверте місце це – міський голова, який має представницькі, організаторські функції, певні права, але підзвітний раді, тобто жителям міста. Така є логіка місцевого самоврядування.

Що потрібно, аби у міській казні коштів прибувало?

Потрібно, аби міський  голова підбирав керівний склад міськвиконкому відкрито і з урахуванням думки професійної громадськості. В результаті цього на посади його заступників, а також начальників управлінь виконкому цілком можуть бути призначені дюди, досвідченіші від голови у певній господарській галузі знань. І це піде лише на користь громаді, комунальному господарству. Тоді й гроші в казні прибуватимуть. Не можна боятись, що хтось у чомусь розумніший за начальника. Для начальника потрібні організаторські здібності і відсутність гордині. За таких умов місто стовідсотково буде заможнішати.

Що не спроможні зрозуміти сьогоднішні міські начальники?

Вони не можуть зрозуміти, ЩО собою являє місто, з чого воно, так би мовити, складається.

А місто складається з ЛЮДЕЙ, які населяють певну частину території. Люди – а потім вже територія, з її заводами-фабриками, з її комунікаціями; люди і заводи з їх результатами діяльності, а потім вже – суди, прокуратури, податкові та міліції...

Наших міських начальників як послухаєш, то складається враження, що місто населяють податківці, прокурори, заводи, директори, управляючі... А вже потім – решта людей. А найголовніший у їх уявленні це – міський голова з його нібито безмежними повноваженнями. Ось тільки про відповідальність чомусь згадувати не полюбляють. А тим часом, міський голова кожного дня перед людьми має доводити, що не дарма їсть хліб; має оправдовувати присутність свою у кріслі голови.

Оправдовувати тим, щоби заступатись за кожного простого жителя міста. Отоді ти – голова. Захистити кожного простого жителя перед державним чиновником, захистити перед своїм же підлеглим, який є хамом; захистити як пенсіонера, так і немовля; як працездатного, так і непрацездатного. Ось РХП заступається за кожного, бо у неї є програма, яка, зокрема, гласить: кожен, навіть непрацездатний член територіальної громади може принести користь місту. Якщо пенсіонер або інвалід, але він світиться жагою до життя, до творення, якщо він активний, то це ж і є капітал міста в тому числі! Чому ж за них міська влада не заступається кожного дня; чому цей захист не стає для теперішніх начальників нормою?

Тому що не хочуть зрозуміти природу речей. А відтак – і природу громадського співжиття, природу територіальної громади.

О. Сахно.