№ 7 (50):

Зникла площа

Історія і культура

У п’ятдесяті роки минулого століття Засумську площу віддали під будівництво заводу

У кінці 19-го – на початку 20-го століття у місті фактично було одинадцять площ (хоча в офіційних краєзнавчих виданнях вказують чомусь дев’ять). Отже, це були: Базарна, Гоголівська, Засумська, Іллінська, Миколаївська, Павлівська, Покровська, Петровська, Троїцька, Холодногірська й Петропавлівська.

Щодо останньої – Петропавлівської – то на відомих нам топографічних картах тієї доби вона позначалася як Петропавлівський вигін. У той же самий час у протоколах поліцейської управи та інших документах ця місцина зветься саме Петропавлівською площею (у кінці сьогоднішньої однойменної вулиці та прилеглої території, включаючи частину території сучасного кладовища). У радянський період (під час правління Й. Сталіна) саме ця площа ймовірно називалася Сталінською.

Тим часом, почнемо нашу невеличку подорож із площі Засумської. Вона розташовувалася в оточенні вулиць Супрунівської (тепер – Комсомольська), Новоселицької (Першотравневої), Куликівської та Берестовської (Пушкіна). Відразу зазначимо, що сьогодні частини деяких старих вулиць не залишилось, тому на певних ділянках картографічне позначення старих вулиць не збігається із сучасним.

Як і більшість майданів міста, Засумська площа з’явилась внаслідок запровадження в Росій- ській імперії європейської практики генеральних планів міст. Функціональ-ність площ тоді полягала у запобіганні поширенню пожеж (площі фактично віддаляли один від одного райони забудови, щоб вогонь під час пожежі перекидався на якомога меншу кількість будинків). Згадаймо, що більшість споруд у той час були дерев’яними і пожежі (у тому числі й спустошливі) траплялись доволі часто.

Площі з плином часу ставали своєрідними центрами уже досить сформованих міських районів (кварталів) Сум. Відтак на них зводили або культові, або освітні заклади. У кінці 19-го століття на Засумському майдані збудували двоповерхове училище, при якому були сад зі сквером, господарські споруди.

На початку 20-го сторіччя в училище підвели водогін і зробили водяне опалення.

Під час громадянської війни та інших військових конфліктів періоду 1917-1919 років у стінах училища розміщувалися почергово військові підрозділи біло- та червоногвардійців, гетьманців, петлюрівців. Після громадянської війни тут розміщувалась школа. Під час Вітчизняної війни 1941-1945 років у будівлю школи влучила бомба і спалила її, але більшість стін уціліли. З огляду на цей факт, міське керівництво постійно підіймало питання про відновлення будівлі, але воно постійно відкладалось. У шістдесяті роки 20-го сторіччя було прийняте рішення про знесення решток цієї будівлі й про будівництво корпусів заводу електронних мікроскопів (завод «Електрон»).

З точки зору містобудування, зокрема, санітарних норм, це рішення не витримує критики. Адже профільне виробництво на заводі тягло за собою викиди сполук ртуті та свинцю. Крім того, побудова заводу унеможливила відновлення Засумського мікрорайону за класичними нормами містобудування.

Сьогодні територія ВО «Селмі» точно повторює контури Засумської площі.

Олексій Ленський