№ 12 (55):

Солодкі ліки

Медицина і здоров’я

Поговоримо про кращі ліки на світі. Про ті, які подарувала нам сама природа, – про мед. Чи знаємо ми, що це таке? Жовтувата тягуча патока, що так ніжно, так знайомо пахне... Це поезія. Але правда про мед не менш поетична.


Мед, цей коктейль із глюкози, фруктози, білків, ферментів вітамінів, мінеральнихmречовин і органічних кислот, містить у собі всю таблицю Менделєєва. Він займає і одне з перших місць у таблиці калорійності харчових продуктів (у кілограмі меду – більше 3000 калорій!). Мед – до того ж найбільш рідкісний із продуктів, оскільки містить фолієву кислоту (і, отже, абсолютно необхідний вагітним). Він не руйнує емаль зубів, як всі інші солодощі. І, нарешті, достеменно відомо, що мед – прекрасний імуностимулятор.

Ентузіасти використовують мед практично при всіх недугах, за винятком алергії. Доза для дорослих – 100 г на добу, для дітей досить 30-50 г. Краще розподілити цю кількість на кілька прийомів.

При проблемах із носоглоткою мед беруть порціями на кінчику ложки й довго тримають у роті. При цьому антибактеріальні речовини, які присутні в ньому, всмоктуються в слизисту глотки й мигдалин. При захворюваннях шлунково-кишкового тракту мед кращерозводити водою, а при фарингітах, ларингітах і бронхітах корисні інгаляції з медом.

При медовій терапії важливий сорт меду. Наприклад, гречаний мед (він темного кольору) містить учетверо більше заліза. Тому такий мед купують дітям. Його можна змішувати з пилком і давати по чайній ложці кожного ранку. Уважні до свого здоров’я японці вважають, що така мікстура (або желе) позитивно впливає на інтелект.

Мед – відмінний засіб і від неврозів. Від головного болю, подавленого настрою й зниженої працездатності його приймають по 40 г 2 рази на день – після обіду й після вечері. А якщо важко заснути й думки бентежать, краще снодійне – медова вода.

Ложечку меду можна покласти й у ванну: купання в запашній амброзії підвищить загальний тонус організму. І заодно зміцнить віру в народну медицину. «Хто мед п’є, того ніяка хворість не бере», – вважали наші предки.

Світлана Відколу